ЕТАПИ ПОДАННЯ H&C-ЗАЯВИ
Що таке H&C-заява?
H&C-заява — це заява на постійне проживання зсередини Канади. Загалом, іноземні громадяни повинні подавати заяву на постійне проживання зі своєї рідної країни. Однак відповідно до розділу A25.1 Закону про імміграцію та захист біженців, іноземні громадяни — особи, які не є ані громадянами, ані постійними резидентами — можуть попросити Імміграцію, Біженців та Громадянство Канади (IRCC) зробити виняток з цього правила на основі гуманітарних і співчутливих (H&C) міркувань.
(Федеральне міністерство, яке раніше називалося Citizenship and Immigration Canada (CIC), було перейменоване на Immigration, Refugees and Citizenship Canada (IRCC). Використання нової назви розпочалося після вступу нового уряду на посаду в листопаді 2015 року. Хоча абревіатура «CIC» продовжує використовуватися в деяких випадках, особливо на старіших вебсторінках і в програмних посібниках, у більшості офіційних публікацій і комунікацій надається перевага «IRCC».)
Етапи схвалення H&C:
Існує два етапи схвалення H&C:
- Етап 1: Дозволено подати заяву на постійне проживання в Канаді з гуманітарних і співчутливих причин, і («схвалення в принципі»)
- Звільняє заявника від критеріїв відповідності в Канаді на основі H&C міркувань, щоб заява на постійне проживання зсередини Канади могла просуватися
- Посадовці IRCC надсилають лист, у якому повідомляють заявника, що:
o Звільнення було надано
o Заявник і його/її утриманці все ще повинні відповідати всім вимогам до прийнятності, щодо яких їм не було надано звільнення. (Інакше, заява на статус постійного резидента може бути відхилена на Етапі 2). - Посадовці IRCC потім починають обробку заяви на постійне проживання (Етап 2).
- Етап 2: Схвалено на статус постійного резидента в Канаді
- Дозволяє іноземному громадянину стати постійним резидентом (за умови дотримання певних вимог [R72 (1)(b) та (c)], якщо ці вимоги не були спеціально скасовані під час оцінки Етапу 1.)
- Набирає чинності зупинка видворення (R233) і дозволяє заявнику подати заяву на дозвіл на роботу [R207 (d)] та/або дозвіл на навчання [R215 (g)].
Хто може подаватися на H&C?
Подання заяви на постійне місце проживання за H&C можливе лише за певних умов. Це не є загальнодоступна імміграційна опція — вона призначена виключно для осіб, які не відповідають стандартним імміграційним програмам та вимогам, але мають виняткові обставини, які можуть виправдати індивідуальний виняток із Закону.
Щоб мати право подати H&C-заяву, особа повинна відповідати всім таким критеріям:
- Перебувати в Канаді як іноземний громадянин.
Заявник має фізично знаходитись на території Канади на момент подання заяви. Особи, які перебувають за межами Канади, можуть подавати лише у виняткових випадках, і H&C у такій ситуації застосовується рідко. - Потребувати винятку з одного або більше положень Закону про імміграцію та захист біженців (IRPA) або супровідних регламентів.
Це можуть бути, наприклад, вимоги про легальний статус у Канаді, право на подання заявки на ПМП з території Канади, терміни дозволеного перебування тощо. - Вважати, що гуманітарні та/або співчутливі обставини виправдовують надання такого винятку.
Такі обставини повинні бути достатньо переконливими, щоб імміграційний офіцер, використовуючи своє дискреційне право, міг зробити висновок, що застосування загального правила було б несправедливим або надмірно жорстким. - Не мати права подаватися на постійне проживання через будь-який із класів, доступних для подання зсередини Канади:
- Спонсорованим як подружжя або партнер (Spouse or Common-Law Partner in Canada Class);
- Живим доглядальником (Live-in Caregiver Class);
- Захищеною особою або визнаним біженцем (Protected Persons and Convention Refugees);
- Власником тимчасового дозволу на проживання, який вже має право і право отримати ПМП по економічним програмам.
Інакше кажучи, H&C — це виключно «остання можливість» для тих, хто опинився поза межами всіх інших програм, але при цьому має глибокі гуманітарні причини залишитися в Канаді.
Хто не має права подаватися на H&C?
Не всі іноземні громадяни, які перебувають у Канаді, можуть скористатися механізмом H&C. Законодавство Канади містить чітко визначені обмеження, які унеможливлюють подання заяви H&C у певних випадках.
Заява буде визнана недійсною або не підлягатиме розгляду, якщо особа:
- Є громадянином або постійним резидентом Канади.
H&C призначена виключно для осіб без імміграційного статусу — громадяни та PR не мають потреби у такому поданні. - Вже має активну H&C-заяву, рішення щодо якої ще не винесено.
Заявник не може мати дві паралельні H&C-заяви — нове подання буде недопустимим до часу ухвалення рішення щодо попереднього. - Має відкриту або нещодавно відхилену заяву на статус біженця.
Відповідно до так званого «12-місячного бар’єру», особа не може подавати H&C-заяву протягом 12 місяців після: - відмови у статусі біженця в IRB (Refugee Protection Division або Refugee Appeal Division);
- відкликання заяви на статус біженця (за винятком, якщо відкликання відбулося до початку слухання).
Винятки з цього обмеження дозволені, якщо:
- Ви надаєте достатні об’єктивні й достовірні докази, що дитина віком до 18 років (не обов’язково ваша), зазнає прямого і негативного впливу у разі вашого видворення;
- Ви доводите, що заявник (або особа, включена в заяву) буде піддана загрозі для життя через відсутність належної медичної допомоги в країні походження (при цьому обставини не повинні відповідати підставам для статусу біженця за ст. 96 або 97 IRPA).
- Є визначеною особою (designated foreign national), і ще не минуло 5 років.
Цей статус надається Міністерством громадської безпеки у зв’язку з груповим або незаконним в’їздом, і накладає обмеження на доступ до деяких імміграційних процесів. - Є неприйнятною до Канади з наступних підстав (inadmissibility):
- Кримінальність (включно з засудженням за кримінальні правопорушення);
- Загроза здоров’ю громадськості або надмірне навантаження на систему охорони здоров’я;
- Фінансова неспроможність (неможливість забезпечити себе або своїх утриманців без державної допомоги);
- Подання неправдивої інформації або обман (misrepresentation).
У випадках, де застосовується недопустимість, заявник може спробувати обґрунтувати прохання про виняток саме з цієї підстави — але остаточне рішення залишається на розсуд офіцера.
Після Kanthasamy: як змінилася логіка оцінки H&C?
Рішення Верховного суду Канади у справі Kanthasamy v. Canada (Citizenship and Immigration), 2015 SCC 61 стало ключовим поворотним моментом у правозастосуванні статті 25(1) Закону про імміграцію та захист біженців (IRPA) щодо заяв на гуманітарних та співчутливих підставах.
До 2015 року офіцери IRCC здебільшого застосовували формальний та вузький підхід, заснований на внутрішніх Міністерських настановах (Guidelines), які вимагали, щоб заявник довів наявність або:
- «незвичних і незаслужених труднощів» (unusual and undeserved hardship),
або - «непропорційних труднощів» (disproportionate hardship) — тобто таких, що є надмірними у порівнянні з типовими наслідками примусового повернення.
Цей підхід часто ігнорував людський контекст і звужував можливість офіцера оцінити ситуацію заявника у всій повноті.
Що змінило рішення у справі Kanthasamy?
У грудні 2015 року Верховний суд Канади ухвалив рішення, яке радикально розширило підхід до розгляду H&C-заяв. Основні висновки суду:
- Наявність незаслужених або непропорційних труднощів не є обов’язковим тестом.
Ці фрази є орієнтирами, а не умовами. Вони не створюють окремих порогів і не обмежують дискрецію офіцера, а лише допомагають йому структуровано аналізувати ситуацію. - Офіцери мають зосереджуватися не на категоріях, а на людях.
Розгляд H&C-заяви має бути гнучким і контекстуальним, з урахуванням всього спектра індивідуальних обставин заявника. Це включає емоційні, психологічні, культурні, соціальні й економічні аспекти. - Найкращі інтереси дитини (Best Interests of the Child, BIOC) повинні:
- бути чітко визначені та належно обґрунтовані;
- розглядатися не формально, а з високим рівнем уваги і поваги до прав дитини;
- не зводитися до простої згадки — офіцери повинні реально оцінити потенційний вплив рішення на дитину, незалежно від того, живе вона в Канаді чи за кордоном.
- H&C — це не ще одна імміграційна програма.
Це виключний, дискреційний механізм, який застосовується в ситуаціях, де суворе дотримання закону може призвести до несправедливих наслідків. Він не повинен перетворюватися на паралельний шлях до ПМП, але водночас має служити запобіжником проти жорстокості і формалізму.
Таким чином, після Kanthasamy оцінювання H&C-заяв в Канаді стало значно людянішим, комплексним та відкритим до індивідуальних обставин. Це рішення дало чіткий сигнал імміграційним органам, що дискреція має бути реалізована у спосіб, який визнає гідність, складність і людяність ситуації кожного заявника.
Що враховується при оцінці заяви?
- Труднощі (Hardship)
Оцінка труднощів, які зазнає особа у випадку її повернення до країни походження, є одним із ключових компонентів гуманітарного розгляду H&C-заяви.
Важливо розуміти, що не всі труднощі автоматично виправдовують виняток — офіцери IRCC мають встановити, чи є ці труднощі достатніми, винятковими та гуманітарно обґрунтованими для застосування статті 25(1) IRPA.
Типи труднощів, які можуть бути враховані:
Незвичні та незаслужені труднощі (Unusual and Undeserved Hardship):
Це ситуації, які:
- є непередбачуваними або нетиповими;
- не були враховані законодавством або імміграційною системою;
- не виникли через дії або бездіяльність самого заявника;
- не є «звичайними наслідками» депортації, а становлять винятковий виклик або страждання.
Непропорційні труднощі (Disproportionate Hardship):
Це випадки, коли повернення до країни походження матиме непропорційно сильний або несправедливий вплив саме через індивідуальні обставини заявника. Тобто ситуація, яка в інших випадках могла б бути переносимою, у даній справі створює надмірну особисту або гуманітарну шкоду.
Фактори, які IRCC може врахувати при аналізі труднощів:
(відповідно до пункту 5.11 Міністерських настанов IRCC)
- Рівень вкорінення в Канаді
- Ситуація в країні походження
- Медичні або психічні проблеми
- Домашнє насильство або інші форми жорстокого поводження
- Наслідки розлуки з членами сім’ї
- Неможливість або серйозна складність залишити Канаду
- Інші індивідуальні життєві обставини, які можуть бути гуманітарно значущими
Важливо:
IRCC прямо зазначає, що сам факт того, що особа не хоче залишати Канаду або зазнає емоційного дискомфорту через повернення — не є достатнім для схвалення заяви.
- Найкращі інтереси дитини (Best Interests of the Child — BIOC)
Оцінка найкращих інтересів дитини є центральним елементом будь-якої заяви на гуманітарних і співчутливих підставах, якщо рішення потенційно вплине на дитину віком до 18 років — незалежно від того, чи є ця дитина заявником, членом сім’ї, чи лише дотично залученою стороною.
Обов’язок офіцера IRCC:
Згідно з вимогами, сформульованими у судовій практиці (Baker v. Canada, Kanthasamy v. Canada) та Міністерських інструкціях (IRCC Guidelines), офіцер зобов’язаний:
– Чітко ідентифікувати дитину, яка буде безпосередньо зазнавати впливу від рішення;
– Описати характер цього впливу з урахуванням конкретних обставин;
– Належно обґрунтувати свою оцінку, а не просто формально зазначити, що “BIOC було враховано”.
Рішення буде визнано необґрунтованим, якщо інтереси дитини були проігноровані або описані формально, без належного аналізу.
Ключові фактори, які мають бути враховані при оцінці BIOC:
(згідно з настановами IRCC та рішеннями у справах Gomez Valenzuela, Lewis, Semana, Sutherland)
– Вік дитини
– Рівень залежності від заявника або інших членів родини
– Ступінь інтеграції в Канаді
– Стан здоров’я дитини
– Умови в країні, до якої дитину повертають
– Зв’язок із Канадою
Оцінка BIOC вимагає від офіцера:
не просто визнати, що є дитина;
а поглиблено, доказово та індивідуально дослідити, як імміграційне рішення вплине на цю дитину — у коротко- і довгостроковій перспективі, в Канаді та поза нею.
- Рівень вкорінення в Канаді (Establishment in Canada)
Вкорінення заявника в Канаді — це один із трьох основних напрямів аналізу під час розгляду заяви на гуманітарних та співчутливих підставах. Офіцери IRCC повинні зважити, наскільки особа інтегрована в канадське суспільство та яку особисту втрату або дезінтеграцію спричинить її видворення.
Іншими словами: що більше заявник «вкорінився» — тим більше наслідків матиме його видворення. Відповідно, сильний рівень вкорінення може посилити загальну гуманітарну аргументацію навіть у випадках, коли труднощі чи інтереси дитини не є надзвичайно вираженими.
Фактори, які свідчать про рівень вкорінення:
- Тривалість перебування в Канаді
- Освітній і професійний шлях
- Знання офіційних мов
- Волонтерська та громадська активність
- Соціальне оточення
- Сімейні зв’язки в Канаді
- Фінансова стабільність і життєздатність
- Отримання соціальної допомоги
Що важливо пам’ятати:
Вкорінення саме по собі не гарантує успіху, але суттєво підсилює інші гуманітарні аргументи (особливо коли заявник також демонструє труднощі або наявність дітей).
Офіцер має оцінювати глибину і якість зв’язків із Канадою, а не лише формальні ознаки.
POST-KANTHASAMY CASELAW — Прецедентні справи після 2015 року
Lewis v. Canada (2017 FCA 130):
Суд зазначив, що інтереси дитини не є автоматично вирішальними, але повинні розглядатись як першочерговий фактор, коли подання подано згідно з s.25 IRPA.
Gomez Valenzuela v. Canada (2016 FC 603):
Офіцери мають оцінювати інтереси дитини з особливою увагою, а не просто припускати, що життя в іншій країні буде “не гіршим”.
Semana v. Canada (2016 FC 1082):
Суд підтвердив, що не існує “магічної формули” аналізу BIOC, але офіцери зобов’язані бути “уважними, обізнаними і чутливими”.
Sutherland v. Canada (2016 FC 1212):
Психологічні наслідки видворення мають розглядатись не лише через доступ до медичних послуг, а через ефект самого видворення.
Cortez, Li, Tabatadze v. Canada (2016):
Низка рішень підтвердила:
– не всі дії батьків = інтересам дитини;
– навіть ще не народжена дитина може мати інтерес бути з родиною;
– психічне здоров’я має значення навіть без повної клінічної картини.
Висновок
Заяви на H&C — це високодискреційні, виняткові й глибоко індивідуальні справи. Вони потребують ретельної підготовки, доказів, емоційного та юридичного обґрунтування. Офіцери мають оцінювати не тільки “правила”, а й людські історії.
H&C — це не “обхідний шлях”, а виняткова процедура для осіб у вразливих ситуаціях.
Ключ до успіху — докази, інтеграція, захист дитини і вплив на особисте життя.
H&C розглядає винятковість не конкретної країни, а конкретної людини / родини.
