Аналітичний Огляд — Імміграційний План Канади на 2026–2028 роки

(Продовження аналітичної серії після Постів №1 та №2 про тенденції Express Entry та перехідні імміграційні стратегії IRCC)

Канада оприлюднила новий Immigration Levels Plan на 2026–2028 роки, який знаменує собою серйозний поворот у політиці: зменшення кількості тимчасових мешканців, стабілізація рівня постійного проживання та запуск нових шляхів до PR для власників дозволів на роботу.
Згідно з Бюджетом-2025 та офіційними матеріалами IRCC, уряд планує у 2026–2027 роках надати до 33 000 власників робочих дозволів шлях до постійного проживання. Паралельно скорочується кількість міжнародних студентів та тимчасових працівників, аби знизити частку тимчасового населення Канади до рівня менше 5% загальної популяції до кінця 2027 року.

Політика, запропонована урядом прем’єр-міністра Марка Карні, відображає прагнення стабілізувати імміграційне зростання, забезпечити відповідність між ринком праці та інфраструктурними можливостями, а також зберегти гуманітарний баланс Канади.

РОЗДІЛ I. ТИМЧАСОВІ МЕШКАНЦІ (Temporary Residents)

У новому плані передбачено суттєве скорочення прибуття тимчасових мешканців, передусім міжнародних студентів і тимчасових іноземних працівників.
Ці обмеження мають стабілізувати загальне навантаження на житло, охорону здоров’я та соціальні служби, а також підготувати країну до довгострокової інтеграції вже наявних працівників.

Таблиця 1. Цільові показники прибуття тимчасових мешканців (2026–2028)

Категорія	2026	2027	2028	Діапазон значень (тис. осіб)
Загальна кількість прибулих тимчасових мешканців	385 000	370 000	370 000	(2026: 375–395 тис.; 2027–2028: 360–380 тис.)
Робітники (усього)	230 000	220 000	220 000	—
• Міжнародна програма мобільності (IMP)*	170 000	170 000	170 000	—
• Програма тимчасових іноземних працівників (TFW)**	60 000	50 000	50 000	—
Міжнародні студенти (ISP)	155 000	150 000	150 000	—

* IMP охоплює дозволи без LMIA (угоди з партнерами, сімейні, гуманітарні політики, PGWP тощо).
** TFW передбачає роботу на основі LMIA; сезонні працівники, які перебувають менше 270 днів, не враховуються.

Аналітичний коментар до Таблиці 1

1. Загальне скорочення тимчасових прибуттів.
   План на 2026 рік знижує кількість нових тимчасових резидентів із 673 650 (у 2025 році) до 385 000, тобто на 43%. Це найбільше зниження за останнє десятиліття.
2. Скорочення студентських віз майже вдвічі.
   Прийом міжнародних студентів зменшується з 305 900 у 2025 до 155 000 у 2026 році, що відображає урядовий курс на “відновлення сталості” та контроль над перевантаженням освітніх інституцій і ринку оренди.
3. Зменшення квоти на тимчасових працівників.
   Зниження з 367 750 до 230 000 — тобто мінус 37%. Основний акцент робиться на тих галузях, де справді існує дефіцит робочої сили, зокрема сільське господарство, будівництво, охорона здоров’я та віддалені громади.
4. Стратегічна мета: не більше 5% тимчасових мешканців від загальної чисельності населення Канади.
   Цей показник свідчить про глибоку переорієнтацію політики — від “зростання будь-якою ціною” до контрольованої імміграційної стабільності.
5. Акцент на тих, хто вже в Канаді.
   Паралельно із зменшенням нових прибуттів уряд створює шляхи до PR для вже наявних працівників (див. Розділ III). Це свідчить про перехід до моделі “convert, not import”, тобто інтеграція тих, хто вже працює, замість залучення нових тимчасових кадрів.

РОЗДІЛ II. ПОСТІЙНІ МЕШКАНЦІ (Permanent Residents)

План 2026–2028 років зберігає стабільну верхню межу прийому постійних мешканців на рівні 380 000 осіб щороку, водночас поступово змінюючи структуру категорій.
Пріоритет надається економічній імміграції, яка становитиме до 64% від загального обсягу PR у 2027–2028 роках.

Таблиця 2. Цільові показники прийому постійних мешканців (2026–2028)

Категорія імміграції	2026	2027	2028
Загальна кількість постійних мешканців	380 000 (350–420 тис.)	380 000 (350–420 тис.)	380 000 (350–420 тис.)
Франкомовні заявники поза Квебеком	9% (≈30 267)	9.5% (≈31 825)	10.5% (≈35 175)
ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
Федеральна програма висококваліфікованих (FSW, FST, CEC)	109 000	111 000	111 000
Федеральна бізнес-категорія (Start-Up Visa, Self-Employed)	500	500	500
Пілотні програми (доглядальники, агро-харчування, громади, EMPP)	8 175	8 775	8 775
Атлантична імміграційна програма (AIP)	4 000	4 000	4 000
Провінційні номінаційні програми (PNP)	91 500	92 500	92 500
ВСЬОГО ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ	239 800 (224–264 тис.)	244 700 (229–268 тис.)	244 700 (229–268 тис.)
СІМЕЙНА КАТЕГОРІЯ
Подружжя, партнери, діти	69 000	66 000	66 000
Батьки та дідусі/бабусі	15 000	15 000	15 000
ВСЬОГО СІМЕЙНА КАТЕГОРІЯ	84 000 (78.5–92 тис.)	81 000 (75–90 тис.)	81 000 (75–90 тис.)
БІЖЕНЦІ ТА ОСОБИ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ
Захищені особи в Канаді + утриманці за кордоном	20 000	20 000	20 000
Переселені біженці (урядові)	13 250	13 250	13 250
Приватне спонсорство	16 000	16 000	16 000
Інші (Blended Visa Office Referred тощо)	50	50	50
ВСЬОГО БІЖЕНЦІ ТА ЗАХИЩЕНІ ОСОБИ	49 300 (42–55 тис.)	49 300 (42–55 тис.)	49 300 (42–55 тис.)
ГУМАНІТАРНА ТА ІНШІ ПРОГРАМИ
Гуманітарні та співчутливі підстави (H&C)	1 100	1 000	1 000
Інші (реакції на Україну, Судан, Гонконг тощо)	5 800	4 000	4 000
ВСЬОГО H&C ТА ІНШІ	6 900 (6–9 тис.)	5 000 (4–7 тис.)	5 000 (4–7 тис.)

Аналітичний коментар до Таблиці 2

1. Стабільність загального PR-плану — “замороження зростання” як стратегічний сигнал

У 2026–2028 роках рівень прийому нових постійних мешканців залишатиметься фіксованим — 380 000 осіб щороку.
Це вперше за останні п’ять років, коли уряд не підвищує річну квоту, а утримує її на стабільному рівні. Така політика є відображенням переходу до “моделі сталості”, де головний акцент робиться не на кількості прибулих, а на якості інтеграції, адаптації та здатності нових мешканців заповнювати конкретні економічні ніші.

Після періоду рекордних приростів 2021–2024 років уряд Марка Карні фактично “натискає паузу”, аби синхронізувати імміграційний приплив із реальними спроможностями житлового ринку, системи освіти та охорони здоров’я.

2. Зміщення фокусу на економічні категорії — пріоритет висококваліфікованих кадрів

Згідно з новими параметрами, частка економічних іммігрантів зростає з 59% до 64% усіх PR-прийомів.
Це означає, що понад 240 тисяч осіб щороку становитимуть спеціалісти, які або вже працюють у Канаді, або мають підтверджену освіту, досвід і мовні компетенції для швидкого виходу на ринок праці.

Особливу роль відіграють:

• Provincial Nominee Program (PNP) — зростання до 91,5–92,5 тис. місць;
• Federal High Skilled Streams (FSW, FST, CEC) — до 111 тис. прийомів щороку.

Це є прямою відповіддю на кадрові виклики в охороні здоров’я, інженерії, будівництві, аграрному секторі, цифрових технологіях.
Також передбачено посилення франкомовних і регіональних потоків — IRCC прямо зазначає, що план “враховує потреби віддалених та сільських громад”, що вказує на продовження розвитку таких механізмів, як Rural Community Immigration Pilot і Francophone Community Pilot.

3. Сімейна категорія — незначне скорочення, але збереження частки

Сімейні програми, які передбачають возз’єднання подружжя, партнерів, дітей, батьків і дідусів/бабусь, мають загальну квоту 84 000 у 2026 році (проти 88 000 у попередньому плані).
Це невелике скорочення пояснюється перенесенням акценту на економічні потоки, однак співвідношення сімейних іммігрантів залишається стабільним — 21–22% загального прийому.

4. Біженці та гуманітарні потоки — стабільність із внутрішнім перерозподілом

Загальна кількість прийомів біженців і захищених осіб утримується на рівні 49 300 щороку.
Цей показник демонструє послідовність Канади як гуманітарної держави, однак структура цього блоку суттєво змінилася.
Наголос зміщено на тих, хто вже перебуває в Канаді як “Protected Persons” — тобто осіб, які отримали статус захисту відповідно до Женевської конвенції, і чекають на остаточне надання постійного статусу.

Окрім річних квот, уряд запроваджує одноразову ініціативу на 2026–2027 роки —
115 000 захищених осіб отримають PR у прискореному порядку.
Це колосальний обсяг, який фактично дозволить IRCC ліквідувати накопичені запаси заяв із попередніх років.

Для України це має опосередковане значення: хоча ця група не охоплює українців напряму (бо вони переважно прибули через CUAET, а не як біженці), розчищення біженського беклогу дозволить IRCC вивільнити ресурси для інших гуманітарних програм, включно з українською.

5. Гуманітарні та інші програми (H&C, “Other”) — між вибірковістю й системним скороченням

Квота на Humanitarian & Compassionate (H&C) заяви зменшується з 6 900 у 2026 році до 5 000 у 2027–2028 роках.
Проте зниження не означає втрату пріоритету — воно свідчить про підвищення стандартів відбору та прагнення IRCC залишити ці програми лише для справді виняткових випадків, як це визначено у рішенні Kanthasamy v. Canada (2015).

Окремо у рядку “Other” зазначено:

• 5 800 прийомів у 2026 році,
• 4 000 у 2027 році.

У цьому контексті особливо важливо зазначити, що всередині цієї квоти закладені окремі підкатегорії для цільових гуманітарних ініціатив, включно з українською програмою возз’єднання родин (Ukrainian Family Reunification Pathway).

Саме тут, за офіційними поясненнями IRCC, враховуються спеціальні відповіді Канади на кризові ситуації в Україні, Судані та Гонконгу: розподіл 5 800 місць у 2026 році та 4 000 у 2027 та 2028 роках під категорією “Other (Ukraine, Sudan, Hong Kong)”.

Це означає, що частина місць у сімейних або гуманітарних потоках фактично призначена для українських заявників, які подаються за гуманітарними чи сімейними підставами. Ці місця можуть охоплювати як програми сімейного возз’єднання, так і гуманітарні подання, подібні до українського “family reunification pathway.”

Якщо припустити пропорційний розподіл за чисельністю учасників, Україна потенційно отримає найбільшу частку — орієнтовно 60–70% цих квот, тобто близько 3 000–4 000 місць у 2026 році.

6. Франкомовні іммігранти — стратегічна підтримка поза Квебеком

Франкомовні заявники поза Квебеком становитимуть:

• 9% (2026 р.),
• 9.5% (2027 р.),
• 10.5% (2028 р.),
  з перспективою досягти 12% у 2029 р.

Цей поступовий ріст має на меті не лише демографічний баланс, а й зміцнення франкомовних спільнот у Онтаріо, Манітобі, Альберті та Новому Брансвіку.

7. Одноразова обробка біженських заяв — “дво-річне очищення” системи

Вперше в історії IRCC передбачає масову обробку всіх наявних заяв біженців протягом двох років (2026–2027).
Цей “clearing initiative” дозволить:

• зняти навантаження на імміграційні офіси;
• розвантажити судову систему (Immigration and Refugee Board);
• переорієнтувати персонал на економічні та гуманітарні програми, у тому числі українську.

8. Прогноз і політичний контекст — що це означає для українців

З урахуванням оновлених квот (5800 у 2026 р. і 4000 у 2027 р.) для категорії “Other (Ukraine, Sudan, Hong Kong)”, українська спільнота залишається однією з ключових у фокусі гуманітарної політики Канади.
Однак темпи обробки залишаються повільними: навіть за оптимістичним сценарієм 1 місяць подання → 12 місяців очікування рішення.

Якщо IRCC не розширить виділені місця або не прискорить процедури, поточний беклог українських сімейних заяв може розтягнутися на кілька років.

Саме тому вже зараз постає потреба в громадському тиску та інформаційній кампанії, щоб привернути увагу до петицій і домогтися прискореної обробки заяв українців.
Зокрема, активізація у ЗМІ, Telegram-каналах та офіційних зверненнях до депутатів може сприяти тому, що IRCC перерозподілить частину квот на користь українських заявників у межах програми “Other” або навіть виділить окремий підпотік для Ukrainian Family Reunification.

9. Підсумок аналітичного блоку

План 2026–2028 років демонструє стратегічну переорієнтацію Канади:

• Економічний компонент — двигун імміграційної системи;
• Гуманітарний блок — стабільний, але структурно змінений;
• Український напрямок — збережений, але потребує публічного підсилення, щоб отримати більшу частку квоти.

Якщо громада й надалі підтримуватиме активність — через петиції, медійний розголос і офіційні звернення, — існує реальний шанс, що українські заявники стануть пріоритетною групою в розподілі гуманітарних місць у 2026–2027 роках

РОЗДІЛ III. НОВІ ПРОГРАМИ ТА ІНІЦІАТИВИ БЮДЖЕТУ-2025 (РОЗШИРЕНА ВЕРСІЯ З АНАЛІТИКОЮ)

Новий етап імміграційної політики Канади, відображений у Бюджеті-2025 та Імміграційному плані 2026–2028, демонструє перехід від кількісного до якісного підходу. Після кількох років стрімкого зростання кількості тимчасових мешканців уряд вирішив зосередитися на залученні, інтеграції та утриманні висококваліфікованих спеціалістів, які вже працюють або готові працювати в Канаді.

На противагу попереднім рокам, коли уряд робив ставку на масове збільшення студентів та тимчасових працівників, тепер стратегічна мета — перетворити тимчасове проживання на сталу імміграцію, з одночасним розвитком науково-інноваційного сектору.

1. Прискорений шлях для власників H-1B віз (США)

Канада планує запровадити нову прискорену процедуру для власників американських робочих віз H-1B, які є фахівцями у сфері ІТ, інженерії, біомедицини, штучного інтелекту, фінансових технологій, а також у дослідницьких і академічних установах.

Цей захід є частиною так званої International Talent Attraction Strategy і має дві стратегічні мети:

1. Компенсувати втрату талантів у США, де нещодавно підвищено вартість подання та продовження H-1B-віз. Багато спеціалістів шукають стабільнішу альтернативу, і Канада позиціонує себе як привабливий ринок.
2. Зміцнити власну інноваційну екосистему, залучаючи висококваліфікованих фахівців, які вже мають досвід у Північній Америці, англомовне середовище та готовність інтегруватися в канадський ринок праці.

Заява в Бюджеті-2025 прямо вказує, що цей шлях спрямований на “підсилення національної інноваційної інфраструктури, розвиток дослідницького сектору та подолання кадрового дефіциту у сфері охорони здоров’я, наукових розробок та передових галузей.”

Очікується, що програма дозволить власникам H-1B та членам їхніх сімей швидко отримати дозвіл на роботу в Канаді та подальший доступ до постійного проживання через економічні категорії або Express Entry.

2. Стратегія залучення міжнародних талантів (International Talent Attraction Strategy and Action Plan)

Бюджет-2025 містить масштабну інвестиційну ініціативу — понад 1,7 мільярда доларів, спрямовану на зміцнення позицій Канади як світового центру науки, досліджень і технологічних інновацій.

Основні компоненти:

• $1 мільярд (2025–2038) — для створення Accelerated Research Chairs Initiative, що дозволить залучити понад 1 000 провідних дослідників із усього світу до університетів Канади. Програма адмініструватиметься через три наукові ради — NSERC, SSHRC та CIHR.
• $400 мільйонів (2025–2032) — до Canada Foundation for Innovation для фінансування обладнання, лабораторій і дослідницьких комплексів.
• $133,6 мільйона (2026–2029) — для підтримки докторантів та постдоків-іноземців, які переїдуть до Канади для участі в проєктах високого рівня.
• $120 мільйонів (2026–2038) — на залучення асистент-професорів до канадських університетів для довгострокового викладання та досліджень.

Ці заходи є не просто академічною інвестицією — вони становлять основу нової імміграційної філософії Канади, яка ставить у пріоритет не короткострокове заповнення вакансій, а побудову покоління постійних мешканців через інтелектуальну міграцію.

Канада позиціонує себе як альтернатива США та Великій Британії для науковців, яким складно отримати довгостроковий статус у цих країнах. Водночас уряд бачить у цьому крок до створення “мозкового центру” майбутнього — Canadian Innovation Corridor, де дослідження, бізнес і імміграція інтегруються в єдину екосистему.

3. Фонд визнання іноземних кваліфікацій (Foreign Credential Recognition Action Fund)

Ще однією важливою реформою Бюджету-2025 стало створення Фонду дій із визнання іноземних кваліфікацій, який отримає $97 мільйонів протягом п’яти років (починаючи з 2026–2027).
Фонд адмініструватиме Employment and Social Development Canada (ESDC) спільно з провінційними та територіальними урядами.

Основна мета — спростити, прискорити та здешевити процес підтвердження іноземних дипломів, особливо у сферах охорони здоров’я, догляду, будівництва та інфраструктурного розвитку, де відчувається гострий дефіцит кадрів.

На практиці це означатиме:

• фінансування проектів із гармонізації стандартів між провінціями;
• цифровізацію процесів подачі та оцінки дипломів;
• створення національного порталу швидкого оцінювання кваліфікацій для лікарів, медсестер, інженерів та будівельників.

Реформа є продовженням політики зниження бар’єрів для новоприбулих, особливо тих, хто має досвід роботи за межами Канади, але не може швидко працевлаштуватися через регуляторні обмеження.

4. Одноразові програми переходу до постійного проживання (PR) для власників робочих дозволів

Однією з найочікуваніших новацій став анонс “one-time measure” — програма переходу до постійного проживання (PR) для 33 000 власників робочих дозволів, запланована на 2026–2027 роки.

Ця ініціатива покликана допомогти тим, хто вже має робочий досвід у Канаді, інтегрувався в громади, сплачує податки і довів свою користь для економіки. Згідно з офіційним поясненням IRCC, вона буде спрямована переважно на працівників у сільських і віддалених регіонах, де потреба у фахівцях найвища.

На момент ухвалення плану програма має обмежені деталі:

• кількість місць — до 33 000, що суттєво менше, ніж понад 80 000 місць для “in-Canada” заявників у 2025 році;
• немає уточнень щодо TEER-рівнів, цільових професій або типу відбору (EOI чи first-come-first-served);
• очікується уточнення вимог IRCC після офіційного брифінгу 5 листопада 2025 року.

Ініціатива відсилає до досвіду TR to PR Pathway 2021 року, який дав змогу понад 80 000 тимчасових мешканців отримати статус PR. Однак тепер наголос робиться не на кількості, а на вибірковості та регіональній збалансованості, щоб підтримати громади, де трудові ресурси справді потрібні.

Водночас Бюджет-2025 передбачає ще одну одноразову програму — перехід до PR 115 000 захищених осіб, які вже мають статус “Protected Person” у Канаді. Це підтверджує політичну установку уряду на легалізацію тих, хто вже тут, а не на розширення тимчасових потоків.

АНАЛІТИЧНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ III

1. Перехід від кількості до якості.
   Канада змінює вектор: менше короткострокових дозволів, більше інтеграції наявних працівників і дослідників.
2. Імміграція як частина науково-економічної стратегії.
   Через $1,7 млрд у науку та $97 млн у визнання кваліфікацій уряд фактично об’єднує імміграцію, освіту й економіку в єдину систему.
3. Підсилення внутрішнього потенціалу.
   Замість залежності від іноземних тимчасових кадрів, Канада інвестує у навчання, перекваліфікацію та довгострокове працевлаштування вже присутніх іммігрантів.
4. H-1B та “33 000 work-permit holders” — сигнал для глобального ринку талантів.
   Це показує, що Канада має намір стати “планом B” для найкращих спеціалістів світу, які шукають стабільності та прозорих умов.
5. Визнання дипломів — структурна реформа, а не жест доброї волі.
   Програма FCR Fund може нарешті усунути системну проблему — роки очікування для лікарів та інженерів, що приїжджають із-за кордону.
6. Сумарно — це стратегічне перезавантаження імміграційної системи.
   Нові ініціативи Бюджету-2025 не просто доповнюють Імміграційний план-2026–2028, а визначають напрямок розвитку Канади на наступне десятиліття: “розумна імміграція, економічна інтеграція, сталий розвиток.”

РОЗДІЛ IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОГНОЗ

1. Імміграційна політика переходить у фазу стабілізації.
   Курс уряду Карні — не на скорочення імміграції як такої, а на контрольоване, економічно виправдане зростання.
2. Тимчасова імміграція суттєво скорочується, але компенсується внутрішньою легалізацією.
   Тобто Канада “знімає тиск” на інфраструктуру, водночас не втрачаючи робочу силу.
3. Економічна категорія стає стрижнем усієї системи.
   Понад 240 тис. PR-місць щороку спрямовано на тих, хто має підтверджену професійну кваліфікацію та досвід.
4. Фокус на інтеграцію, а не на кількість.
   Менше студентів і сезонних працівників, але більше підтримки для тих, хто вже тут і довів свою спроможність.
5. Для потенційних заявників:
   Наступні два роки стануть критичними для власників work permit, оскільки саме вони отримають шанс перейти до постійного статусу в рамках обмеженої квоти.
   Варто підготувати документи заздалегідь (мовні тести, довідки про досвід, рекомендації роботодавців), адже умови можуть бути оголошені раптово.

Підсумок:
Імміграційний план Канади 2026–2028 — це не скорочення можливостей, а реструктуризація.
Канада робить ставку на якість, сталість та відповідальне планування, аби перетворити тимчасових працівників і кваліфікованих спеціалістів на постійних резидентів, водночас зміцнюючи економіку та соціальну згуртованість держави.